
Re: цензії
- 30.03.2025|Ігор ЧорнийЛікарі й шарлатани
- 26.03.2025|Віталій КвіткаПісня завдовжки у чотири сотні сторінок
- 11.03.2025|Марина Куркач, літературна блогерка, м. КременчукЖінкам потрібна любов
- 05.03.2025|Тетяна Белімова"Називай мене Клас Баєр": книга, що вражає психологізмом та відвертістю
- 05.03.2025|Тетяна Качак, м. Івано-ФранківськСтефаник у художньому слові Оксани Тебешевської
- 22.02.2025|Василь Пазинич, поет, фізик-математик, член НСПУЗоряний "Торф"
- 18.02.2025|Світлана Бреславська, Івано-ФранківськПро Віткація і не тільки. Слово перекладача
- 15.02.2025|Ігор ПавлюкХудожні листи Євгенії Юрченко з війни у Всесвіт
- 14.02.2025|Ігор ЗіньчукЗагублені в часі
- 05.02.2025|Ігор ЧорнийЯке обличчя у війни?
Видавничі новинки
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка». 7+Дитяча книга | Буквоїд
- Мистецтво творення іміджу.Книги | Дарина Грабова
- Еліна Заржицька. «Читанка-ЧОМУчка»Дитяча книга | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Торф»Книги | Буквоїд
- Вийшла антологія української художньої прози «Наша Перша світова»Книги | Іванка Когутич
- Олександр Ковч. "Нотатки на полях"Поезія | Буквоїд
- У видавництві Vivat вийшов комікс про Степана БандеруКниги | Буквоїд
- Корупція та реформи. Уроки економічної історії АмерикиКниги | Буквоїд
Re:цензії
Олексій Жупанський: «Привид мертвого дому» Валерія Шевчука є для мене квінтесенцією того, чим має бути художня література у широкому її значенні
На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає письменник, перекладач, видавець Олексій Жупанський.
Останнім часом читав багато книжок в межах видавничої діяльності. Рік розпочав ударною дозою з 25-30 романів-претендентів на Коронацію слова 2014, і це, повірте, було нелегко, адже навіть ті тексти, відібрані рідерами з-поміж тисяч надісланих, не завжди відповідали вимогам до художнього тексту, що легко/приємно читається. Але, разом з тим, саме читаючи ці романи відкрив для себе декілька імен справді талановитих і майстерних письменників, як от Лілію Мусихіну з її «Звичайником» – надзвичайно цікавим та оригінальним романом, який відроджує традиції нашого, питомо українського історично-етнографічного тексту, що умовно можна віднести до жанру магічного реалізму. Читаючи цей роман, розумієш, яку велику й комплексну роботу провела авторка у процесі його створення. Також сподобався пронизливий роман Наталії Доляк «Чорна дошка», який розповідає про страшні часи колективізації і голодомору, що у двадцятих роках минулого сторіччя приніс на наші землі «прекрасний новий світ». У мене була можливість порівняти викладений матеріал з розповідями моєї бабусі, яка у підлітковому віці сама пережила голодомор, і, повірте, цей роман справді дуже правдиво і точно говорить про ті страшні часи. Звичайно ж, вартісною є родинна сага переможниці цьогорічної Коронації слова, Тетяни Белімової «Вільний світ». Ще за гостроту і актуальність зачеплених тем сподобався роман Олега Галетки «Бидлоград!», в якому письменник піднімає проблематику деградації нашого соціуму в умовах сучасного урбаністичного життя – автор суперечливо відповідає на запитання, що ж робити зі всіма цими «вась сишиш, нєма куріть», «іді сюда на!» та іншими подібними принцами, баронами і регентами заплутаних міських нетрів, які, самі грузнучи у маргінальному болоті люмпенства й агресивного жлобства, інколи примудряються звідти ляпатися багнюкою на оточуючих їх людей.
Також щойно закінчив читати дві частини нового роману Сашка Завари «Песиголовець», і хочу сказати, що наша література ризикує отримати свого Стівена Кінга, але наголошую, що нашого, саме українського розливу.
Також зараз редагую, а значить і читаю знаковий роман Джорджа Орвелла «1984». Мушу визнати, що це один з мої найулюбленіших творів, який також по праву вважається одним з найголовніших романів ХХ сторіччя. Тим більше було моє здивування, що його й досі не видали українською. Лише на початку дев’яностих друкувалися окремі уривки у перекладі вже, на жаль, покійного Олександра Тереха. Отож ми вирішили виправити цю ситуацію і невдовзі у нашому видавництві з’явиться і «1984» і «Колгосп тварин». Так ось, перечитуючи «1984», я вкотре дивуюся тому, наскільки цей роман залишається для нас актуальним ще й досі, і, боюся, ще довго буде таким. На жаль. Вся ця концепція двоєдумства, яка колись сприймалася лише як гротеск, і яку зараз кожен може спостерігати на прикладі інфовійни, яку самозречено із завзяттям дебіла веде проти нас наш східний «Старший Брат», блискуче описаний феномен влади і стосунки «влада – соціум» і «влада – індивід», коли задля збереження цієї самої влади у свідомості людей можуть мінятися або навіть стиратися цілі пласти реальності і коли два + два не завжди і не обов’язкво дорівнює чотири, а дорівнює стільки, скільки вимагає коньюктура моменту. Отож все це ми зараз маємо нагоду бачити на власні очі, і цей роман-попередження, який, на жаль, водночас виявився ще й пророчим, зараз актуальний як ніколи.
Також раджу почитати Валерія Шевчука «Привид мертвого дому» – надзвичайно витончений, майстерний твір, який для мене є ніби справжньою квінтесенцією того, чим є і має бути художня література у широкому її значенні.
Завжди дуже подобалися брати Стругацькі, а надто їхні «Кульгава доля + Бридкі лебеді», «Град обрічений», «Хижі речі сторіччя», «За мільярд років до кінця світу», «Важко бути богом», «Равлик на схилі», «Жук у мурашнику». Загалом, творчість Стругацьких для мене з честю пройшла випробування часом і зараз їхні повісті і романи читаються так само захопливо, як і колись. До речі, уявляю собі, якби Аркадій і Борис дожили до цього часу і побачили що зараз діється в Росії і що зараз РФ коїть на нашій території – впевнений, вони б з гіркотою відзначили, що їхні романи так нічому й не навчили сильних світу сього…
Так само раджу почитати Володимира Сорокіна – він як ніхто з його сучасників ще на початку 2000-х передбачив сучасний курс Росії, і його роман «День опричника» зараз майже буквально справджується. Вселяє надії те, що у його останньому футурологічному романі «Телурія» Росії як такої вже немає, а є лише окремі князівства з різним за ступінню маразмом, як то «православний комуно-фашизм» і «релігійний неосталізім». Втім, зародки цих «прекрасних» явищ, ми, на жаль, можемо спостерігати вже зараз. Якщо ж говорити про твори Сорокіна без прив’язки до сьогочасної геополітичної коньюктури, то перш за все раджу збірку оповідань «Бенкет», романи «Норма», «Роман», «Серця чотирьох», «Блакитне сало».
Також мені подобається специфічна проза таємничого письменника Іллі Масодова – але це вже для тих, хто не побоїться зануритися у примарний світ вишукано-хворобливої літератури, яку, озброївшись літературним талантом і пітьмою власної душі, продукує збочений розум того, хто ховається за цим псевдонімом.
Тим, кому подобається готично-містичний роман у дусі Едгара По – порадив би поцікавитися творчістю Говарда Філіпса Лавкрафта. Це саме завдяки його вигадливості ми маємо цикл міфів про Ктулху, Йог-Сотота, Ньярлатхотепа та інших цікавих функціонерів потойбіччя, якими зараз багато-то козиряє в Інтернеті, і саме завдяки йому сучасна українська література свого часу отримала культовий роман «Культ»J.
Також при бажанні радив би перечитати відомий роман М. Булгакова «Біла гвардія», але не через якісь там позахмарні літературні чесноти, а лише для того, щоб ще раз поглянути в обличчя російському шовінізму у його ставленні до України, її народу і культури, і вкотре зрозуміти, що цей шовінізм, виявляється, притаманний навіть таким «високоорганізованим психічним особистостям» (с), як письменники, а також ще раз упевнитися, що як відомо, будь-який російський лібералізм закінчується там, де починається українське питання.
Додаткові матеріали
- Олена Печорна: Якщо хочеться естетики й надриву, можна перечитати Марію Матіос
- Христина Лукащук: «Мене страшенно тішить, що маю можливість жити паралельно з чудовими авторами»
- Марія Хімич: «Для спокою, якого так не вистачає, раджу почитати щоденники Петра Сороки»
- Наталія Дьомова: «Читайте книжки, які не дають вам спати»
- Тетяна Вергелес: «Звертаю увагу на оформлення, на те, яка книга на дотик і запах»
- Дмитро Лазуткін: «Поглинаю» дуже багато віршів. Це, мабуть, різновид психічного розладу
- В’ячеслав Гук: Електронні книжки для мене мертві
- Поліна Кулакова: Рекомендую Андрія Кокотюху та Андрія Куркова. Вони зовсім різні, але обидва пишуть геніально
- Олена Максименко: «Справжнім спасінням під час найсумніших подій стали «Вечірні крамниці вулиці Волоської» Галі Ткачук»
- Іванна Кобєлєва: Тим, хто не любить лірики і думає, що вірші – це нецікаво, раджу почитати Юрка Позаяка
- Сашко Завара: Я старовір: не люблю електронний формат і завжди купую книжки у книгарнях
- Тетяна Винник: «Якщо автор мені не подобається з перших сторінок, не змушую себе читати»
- Люба-Параскевія Стринадюк: У весняну пору дуже добрим є читання поезії Богдана-Ігора Антонича
- Ніка Нікалео: «Книги для читання обираю довго»
- Вікторія Наріжна: Навіть коли вибираю розважальну книжку, перегортаю гори відгуків, перш ніж зупинитися на чомусь конкретному
Коментарі
Останні події
- 30.03.2025|10:014 квітня KBU Awards 2024 оголосить переможців у 5 номінаціях українського нонфіку
- 30.03.2025|09:50У «Видавництві 21» оголосили передпродаж нової книжки Артема Чапая
- 20.03.2025|10:47В Ужгороді представили книжку про відомого закарпатського ченця-василіянина Павла Мадяра
- 20.03.2025|10:25Новий фільм Франсуа Озона «З приходом осені» – у кіно з 27 березня
- 20.03.2025|10:21100 книжок, які допоможуть зрозуміти Україну
- 20.03.2025|10:19Чи є “Постпсихологічна автодидактика” Валерія Курінського актуальною у XXI ст. або Чому дослідник випередив свій час?
- 20.03.2025|10:06«Вівальді»: одна з двадцяти найкрасивіших книжок всіх часів відкриває нову серію для дітей та їхніх батьків від Видавництва «Основи»
- 13.03.2025|13:31У Vivat вийшла книжка про кримських журналістів-політвʼязнів
- 13.03.2025|13:27Оголошено короткий список номінантів на здобуття премії Drahomán Prize 2024 року
- 11.03.2025|11:35Любов, яка лікує: «Віктор і Філомена» — дитяча книга про інклюзію, прийняття та підтримку